Рось (Савченко) Ольга Іванівна народилася у 1964 році в неповторно красивому селі Пуленці Лубенського району на Полтавщині. Маму звали Любов, бабусю – Віра, сестру назвали Надія. Отак все життя під Божим покровом і живу. Дякую світові за уроки, поводирям – за стежку і дороговказ, батькові – за правицю, а Долі – за пригорщу Талану.
Освіту вчителя української мови та літератури здобула у Полтавському педагогічному інституті ім. В.Г. Короленка та 22 роки віддала вихованню сільської молоді любові до рідного слова. Працювала кореспондентом районних, обласних та республіканських газет, головним редактором Лубенського міськрайонного радіо. У даний час працюю начальником відділу Вищого господарського суду України. Член лубенського літоб'єднання імені Олеся Донченка, Полтавської спілки літераторів та Національної спілки журналістів України.
Пишу з дитинства вірші, прозу. Маю дві збірки поезій "Іменем твоїм" (2002) та "Вітер у долонях" ( 2009), співавтор колективних збірок «Віршограй» (1998), «Сонячне перевесло», (2003), «Відлуння Василевого Різдва», ( 2005), «Дзвінке перо Посулля» (2008), та інших, літературний редактор збірки творів юних лубенців «Пори року» ( 2007).
Сповідую ДОБРО, ЛЮДЯНІСТЬ І ЛЮБОВ. Страждаю, коли підлість сіє зерно, яке ніколи не стане квітами, виснажить землю і струхне колючками. Поважаю Небо, яке всім прощає. Жалію бездушних, але не показую цього їм – не визнають пустоти в собі ніколи. Схиляю голову перед Хлібом – у ньому суть існування Людства. Ціную сіль – засторогу від рабства. І щиро Люблю життя!