З ангелом на плечі
Про
людей талановитих, незвичних, творчих часто кажуть: їх торкнувся своїм крилом
Ангел. Якщо говорити про поета Миколу Кочергу, то образно можна висловитися
так: він живе з Ангелом на плечі. Автор цікавий, автор, який весь час
знаходиться у духовному і творчому пошуку, автор, які звіряє свої дії і думки з
вищими духовними цінностями людства, він не прагне крикливого піару, але
прагне, щоб його почули. І в цьому вся суть пошуків Миколи Кочерги.
Народився
Микола Кочерга у с. Вищий Булатець на 15
вересня 1971 року. Закінчив Вищебулатецьку восьмирічну школу та Гадяцьке
культосвітнє училище. Він автор двох поетичних книг «Між гріхом і часом» (Полтава,
2003), «На березі віків» (Полтава, 2011), опублікованого у періодиці роману
«Армагедон». Друкувався в журналі «Криниця», газетах «Лубенщина», «Вісник»,
«Молодіжна газета», «Ліра». Лауреат літературно-мистецької премії ім. В.Симоненка,
міськрайонного конкурсу «Поетична весна Лубенщини». Член літоб’єднання ім. О.Донченка
та Полтавської спілки літераторів.
Нещодавно
у видавництві «Миргород» вийшла друком чергова книга поета «Ангел Україною
ходив». Слід сказати, що поезія у ній свіжа і натхненна. Вона, як ковток води у
спеку для спраглого, адже відповідає на найсокровенніші питання читача стосовно
викликів нашого часу, причому чесно, без лукавства. А крім того Микола Кочерга
завжди залишає для читачів своїх вірші маленьку надію на майбутнє і віру у
прекрасне. Це відрізняє його від багатьох інших.
Вірші
Миколи Кочерги можна назвати класичними. Тобто він не шукає модерну там, де він
не потрібний. Він прагне достукатися до сердець і почуттів земляків звичайною
мовою за допомогою зрозумілих всім і кожному образів матері, рідної землі,
української хати, дощу і запаху скошеної трави. Модерновими є його думки. Адже
вони не ховаються у сухозлітне золото минущих цінностей, вони кличуть до вічних
орієнтирів у світі духовності. І ось тоді перед очима враженого читача постають
неперебутні обереги рідного роду і народу, Батьківщини, незнищенності
українського «я».
Яскравим
підтвердженням сказаного є поема «Ангел Україною ходив». Окрім головного сюжету
– бездушності, заміни співчуття дзвінким голосом монет постає інший людський
план:
«Постукає у двері сивий дід
Й розбудить раптом у мені людину…»
Оце
пробудження духовного начала у світі матеріальних благ і є головним лейтмотивом
поеми. Бо поки людина буде оцінюватися через призму її гаманця людство
залишатиметься в полоні смерті і самознищення. І тоді вже неважливо які
цінності ви накопичили – їх нікому буде передати, вони перетворяться у порох,
запустіння.
Не менш цікавою є проза
Миколи Кочерги. Ви тільки подивіться як він володіє мистецтвом описання
пейзажу, внутрішнього світу своїх героїв. Адже за кожним словом криється цілий
світ характерів і думок, прихованих і явних. А діалоги. За показною
дріб’язковістю предметів, про які йдеться приховані і чітко прослідковується
авторський задум. Герої не просто говорять аби говорити, вони постають у центрі духовного конфлікту. І
чию правду
обрати, на
чий бік стати – вибір за читачем.
Утім
над усім цим у Миколи Кочерги завжди стоїть Бог, який розсудить і поправить.
Оце бажання справедливості через вищу силу, яка все виправить і порятує дуже
добре помітна в оповіданні «Метелик на листку». Це позиція автора і з нею можна
погоджуватися або ні.
Загалом
же книга «Ангел Україною ходив» для Миколи Кочерги багато в чому знакова,
етапна. Тому вона буде цікавою багатьом читачам, як і дослідникам Полтавської
літератури. Ця книга свідчення того, що не все ще втрачено у духовному розвитку
людства.
Олександр МІЩЕНКО,
член Національної спілки письменників України