З ангелом на плечі 

Про людей талановитих, незвичних, творчих часто кажуть: їх торкнувся своїм крилом Ангел. Якщо говорити про поета Миколу Кочергу, то образно можна висловитися так: він живе з Ангелом на плечі. Автор цікавий, автор, який весь час знаходиться у духовному і творчому пошуку, автор, які звіряє свої дії і думки з вищими духовними цінностями людства, він не прагне крикливого піару, але прагне, щоб його почули. І в цьому вся суть пошуків Миколи Кочерги.

Народився Микола Кочерга у с. Вищий Булатець на  15 вересня 1971 року. Закінчив Вищебулатецьку восьмирічну школу та Гадяцьке культосвітнє училище. Він автор двох поетичних книг «Між гріхом і часом» (Полтава, 2003), «На березі віків» (Полтава, 2011), опублікованого у періодиці роману «Армагедон». Друкувався в журналі «Криниця», газетах «Лубенщина», «Вісник», «Молодіжна газета», «Ліра». Лауреат літературно-мистецької премії ім. В.Симоненка, міськрайонного конкурсу «Поетична весна Лубенщини». Член літоб’єднання ім. О.Донченка та Полтавської спілки літераторів.

Нещодавно у видавництві «Миргород» вийшла друком чергова книга поета «Ангел Україною ходив». Слід сказати, що поезія у ній свіжа і натхненна. Вона, як ковток води у спеку для спраглого, адже відповідає на найсокровенніші питання читача стосовно викликів нашого часу, причому чесно, без лукавства. А крім того Микола Кочерга завжди залишає для читачів своїх вірші маленьку надію на майбутнє і віру у прекрасне. Це відрізняє його від багатьох інших.

Вірші Миколи Кочерги можна назвати класичними. Тобто він не шукає модерну там, де він не потрібний. Він прагне достукатися до сердець і почуттів земляків звичайною мовою за допомогою зрозумілих всім і кожному образів матері, рідної землі, української хати, дощу і запаху скошеної трави. Модерновими є його думки. Адже вони не ховаються у сухозлітне золото минущих цінностей, вони кличуть до вічних орієнтирів у світі духовності. І ось тоді перед очима враженого читача постають неперебутні обереги рідного роду і народу, Батьківщини, незнищенності українського «я».

Яскравим підтвердженням сказаного є поема «Ангел Україною ходив». Окрім головного сюжету – бездушності, заміни співчуття дзвінким голосом монет постає інший людський план:

«Постукає у двері сивий дід

Й розбудить раптом у мені людину…»

Оце пробудження духовного начала у світі матеріальних благ і є головним лейтмотивом поеми. Бо поки людина буде оцінюватися через призму її гаманця людство залишатиметься в полоні смерті і самознищення. І тоді вже неважливо які цінності ви накопичили – їх нікому буде передати, вони перетворяться у порох, запустіння.

Не менш цікавою є проза Миколи Кочерги. Ви тільки подивіться як він володіє мистецтвом описання пейзажу, внутрішнього світу своїх героїв. Адже за кожним словом криється цілий світ характерів і думок, прихованих і явних. А діалоги. За показною дріб’язковістю предметів, про які йдеться приховані і чітко прослідковується авторський задум. Герої не просто говорять аби говорити, вони постають у центрі духовного конфлікту. І чию правду обрати, на чий бік стати вибір за читачем.

Утім над усім цим у Миколи Кочерги завжди стоїть Бог, який розсудить і поправить. Оце бажання справедливості через вищу силу, яка все виправить і порятує дуже добре помітна в оповіданні «Метелик на листку». Це позиція автора і з нею можна погоджуватися або ні.

Загалом же книга «Ангел Україною ходив» для Миколи Кочерги багато в чому знакова, етапна. Тому вона буде цікавою багатьом читачам, як і дослідникам Полтавської літератури. Ця книга свідчення того, що не все ще втрачено у духовному розвитку людства.

Олександр МІЩЕНКО, член Національної спілки письменників України