20:10 Людська Раса | |
| © Ілона Павленко Людська Раса Прощавайте. Прощавайте... ПРОЩАВАЙТЕ! Все почалось стусаном і ударом, І з кулака в обличчя. Озоновий шар атмосферу хмари Пустив у ХХ сторіччя. Але зараз не ті часи - Суцільні гоніння рас, Великі надії краси Й - отупіння мас. Чому саме в цьому світі? Хто я тут і навіщо?.. Інформація створює сіті, Мозок випалює вірші. Іноді важко бути Людиною, Тримати темп і баланс... Будучи дорослою Дитиною Дарувати Планеті шанс. Правило "око за око" - Це не для мене гонка! Осліпнуть усі нівроку, Прозріє тонка оболонка Ж. И. Т. Т. Я. Не фальшивого. І невдаванаго,а.. Справжнього. Некрасивого. І НЕ Вигаданого! Далеко позаду не видно межі: Таке може трапитись з кожним. Ще не час будувати вежі - Пора зрозуміти,що можна. Можна любити Свободу, Можна кохати Сонце, Або.. Бути Самотнього Роду Й загинути Незнайомцем. Та поки я виграю перегони, Фінішу зовсім не видно. Чую інших людей прокльони - Ці крики огидні. Людська Раса,хоче пити, Мов Пташка.. ХІБА ЦЕ ВАЖКО ЗРОЗУМІТИ?! ХІБА ЦЕ ВАЖКО ЗРОЗУМІТИ? Хіба важко?.. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |