|
тону в пітьмі загубленої ночі,
де мрії Cонця носять кораблі,
де у листах писати не захочуть
про спалахи миттєвостей крихких...
і мало неба друзям в голові!
і вище рівня моря очевидність:
я залишаю прірву на вікні.
і вимикаю кляту примітивність!
|
Листя падає вихристе,
Сяє золото у нім.
Я вітаю тебе, місто,
З днем народження твоїм.
Дріботить Сула в загоні –
Хвилька ніжна і легка
Остудила дні спекотні
Річка, річенька,
...
Читати далі »
Категорія: Поезія |
Переглядів: 2806 |
Додав: Каранда |
Дата: 22.07.2014
|
|
Я знаю - в праосені пору
Короткий, але дивний час.
Коли весь день стоїть, неначе море,
І ніч прекрасна тільки в нас.
Де бадьорий серп стинав колосся,
Тепер усюди простір, пусто.
Лиш павутиння тонке волосся
Проти вітру тримається мужньо.
Захололо повітря, птиць не чутно,
Але далеко ще до хуртовин.
І ллється промінь гарно
На поле з синіх височин.
24.02.2012
|
© Каранда Галина
РОЗМІННА МОНЕТА
"Мы все - заключённые неких нелепых теорий,
Придуманных теми, кто держит в руках бразды."
Наталія Сидорак
Ти у ставках чужих
усього лиш розмінна монета,
Бо у битві гігантів твоїх інтересів нема.
Обіруч закрутили,
вплели у брехливі тенета,
А чи, може, аркан все ж наділа на себе сама?
...
Читати далі »
|
|