Андрій понуро йшов вулицею. Та й, правду кажучи, було чого сумувати. Ось вже тиждень, як він безробітний. Фірма, де три роки працював продавцем-консультантом, вирішила, що вигідніше закупити роботів-автоматів на цю посаду, ніж тримати штат живих людей, платити їм зарплату і оплачувати лікарняні. Та й робот значно швидше відповідає на найзамислуватіші питання покупців, аніж навіть консультант з великим стажем… Все менше й менше галузей діяльності залишилося для людей… Куди тільки не потикався Андрій, - ніде не потребували його послуг. Звісно, можна прожити й на виплатах по безробіттю, але ж що то за життя для молодого амбітного парубка…Та надії залишалося все менше… ... Читати далі »